Я хочу рассказать вам ,дети.
Очень трогательный рассказ:
То со мной приключилось летом
(перешёл я в девятый класс)
Мы, мальчишки, играли в парке,
Птичьим вторили голосам,
На качелях цветочной арки
Улетали под небеса.
Мяч гоняли в траве кудрявой,
Наблюдали стрекозий лёт,
По ручью, что струился рядом,
Отправляли бумажный флот.
...На одну из скамеек парка
Приходила под кровлю лип
С неизменной своей тетрадкой
Одна девушка-инвалид.
Костыли положив на травку,
Чувств, неведомых нам, полна,
В свою старенькую тетрадку
Что-то вписывала она.
-Эй, кому ты там пишешь стансы?
В неразумии детском своём
Часто корчили мы гримасы
И порой обзывали её.
Только девушка не сердилась
На мальчишек-озорников
И старательно выводила
Строки новых своих стихов.
Нежный взгляд свой на нас поднимет
И сердечно благословит,
Призывая Господне имя,
-Я прощаю вас ,-говорит.
...Её кротость нас раздражала:
Злая смелость вскипала враз-
Будто в плоть проникало жало,
Ядом зла отравляя нас.
И решил я допечь тихоню:
Её вывести из себя.
Под развесисто –пышным клёном
План свой выдал ребятам я .
-«У меня идея ,мальчишки!
На неё я обрушу град:
Эти цепкие ёжики-шишки
Налеплю на её наряд.
Разозлю её! »... Но не вышло!
Разозлить её не удалось:
Нежный голос в ответ я услышал:
-Тебя любит Иисус Христос!
Тогда выхватил я тетрадку,
Со всех ног пустился бежать.
«Вот теперь ей совсем не сладко:
С костылями меня не догнать!»
Я гримасничал видя слёзы.
Наконец! Пусть поплачет, пусть!
...Но опять ни одной угрозы
Не сорвалось с девичьих уст.
Не ругала, не проклинала.
Лишь просила вернуть тетрадь.
...В стороне .ожидая финала,
Хохотала мальчишья рать.
Я же рвал листы из тетради
И ,бумажный сложив самолёт,
Развеселья мальчишек ради,
Отправлял его ловко в полёт.
...Ну а девушка что-то шептала.
Потом громко произнесла:
« Это всё я Тебе посвящала,
Мой Иисус! Лишь Тебе хвала!
Вы летите, стихи, летите
В мир насилья и суеты.
Это всё Твоё ,мой Спаситель!
Через это прославься Ты!»...
...Встала девушка и аллеей,
Не оглядываясь, пошла.
А стихи-самолёты летели,
Всё летели в потоках тепла.
Детвора, что гуляла в парке,
Вновь и вновь запускала их.
..И последний листок из тетрадки
Оставался в руках моих.
Я стоял завороженный словно,
Во мгновенье серьёзным став;
Лист ,исписанный почерком ровным,
Восхищаясь всё больше, читал.
Те простые слова коснулись
Сердца искренностью своей.
Чувства светлые встрепенулись
И воскресли в душе моей.
Я бежал по аллеям сквера,
Самолётики собирал.
Моё сердце огнём горело:
Образ девушки не исчезал!
Дома я утюгом разгладил
И прошил все листочки те...
Из крылатой этой тетради
Я узнал о Голгофском кресте.
Я читал и читал сквозь слёзы
И ...Спасителя познавал.
Образ древней Голгофы ожил
И пред взором моим стоял...
Больше девушку я не видел,
Хоть старался её найти,
Чтоб прощенье просить за обиду
И тетрадку ей возвратить...
Через год в этом самом парке
Я крещение принимал
И о первой сестре-христианке
С благодарностью вспоминал...
Те стихи,рождённые в сквере,
Я читаю теперь наизусть:
По молитве смиреной веры
В них прославился Иисус!
Анна Лукс,
Ванкувер, США
С Господом 25 лет. Пишу стихи и прозу. Имею 30 (книг) христианских изданий СТИХОВ И ПРОЗЫ . Люблю Спасителя. Ожидаю пришествия. Моя Жизнь - Христос, и смерть желаю встретить как преобретение. Да утвердит и укрепит меня мой Бог!!
сообщение: В издательстве "Миссия спасения" вышли мои книги -христиаская проза. Можно их посмотреть по этому адресу: https://spasenie.org/catalog Благословений всем!!! Вышли новые книги в Канаде. Можно заказать по почте : altaspera@gmail.com
Прочитано 9637 раз. Голосов 8. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.