А що робить, коли немає сили
І стерлася надія нанівець?
Коли здавалось трошки відпустило,
А потім знову тільки й ждеш кінець...
А що робить, коли твої долоні
В молитві ніби разом аж зрослись?
Та очі, що від сліз завжди червоні...
Ще геть не довго, почекай, кріпись...
Не плач ... Спаситель тихо промовляє:
Я відчуваю твого серця біль,
Пече у середині й не стихає,
Ще трохи прикладу Своїх зусиль...
Не плач... Тримай міцніше Мою руку
Я теж Терпів і плакав на хресті...
За кожен гріх, розпятий був у муках
Залишений вмирав на самоті...
Не плач... не плач... вже скоро, дуже скоро
Твій хрест Я обміняю на вінець
Закінчаться тривоги, сльози й горе
І віри засіяє промінець!
Люба Охман.
#Ісус_найкращий_друг
Люба Охман,
Spartanburg USA
Меня зовут Люба Охман. Люблю Господа и хочу Ему служить чем могу. Я очень люблю петь и иногда пишу свои песни. Стихи начала писать с лет 12ти. Пишу о том, что на сердце.
Буду рада любому отзыву. Заранее спасибо. e-mail автора:lyubaokhman@yahoo.com
Прочитано 7306 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Прощание - Татьяна Вяткина Это песня. Написана после того, как одна семья, оцень значимая для меня и моих друзей, уехала из нашего города. Один из моих друзей (он еще не покаялся (я думаю, это видно из текста)) очень переживал, ушел, как говорится, "в себя". Я попыталась передать его переживания... Но однако тут есть и позитив - это видно в последнем четверостишьи. Он - основной. Действительно, ведь как часто мы не ценим тех, кто с нами рядом...
