Досліджуй себе, Слово Боже досліджуй.
Очисть своє серце, думки, слова, дії.
Нехай не полонить тебе гіркий відчай,
Про Божеє Царство нехай будуть мрії.
Скарби, що у небі, збирай, а не гроші,
Бо часу не знаєш, коли Господь прийде,
Щоб були плоди твої добрі, хороші
В середині, а не лиш гарні на вигляд.
Господь дав людині усе, що найкраще,
Та люди гріхами усе зруйнували-
Змінилися думки і погляди наші,
Як сумніву в серці своїм місце дали.
Від Бога Творця нас гріхи удалили
Та Вірний і Вічний людей не залишив
Й послав у цей світ Однорідного Сина,
Що подвиг звершив на Голгофі найвищий!
Син Божий Творець прийняв образ людини,
Дав знівечить тіло й пролив святу кров,
Щоб з Богом Отцем люди всі примирились,
Прийнявши Ісуса і Божу любов.
То ж, любий мій друже, відкрий серце Богу,
Віддай його Господу Ісусу Христу.
Направить тебе Він на вірну дорогу,
Ввіллє в твоє серце любов, чистоту.
Найкращий з плодів це твоє покаяння.
З Творцем примирися, мій друже, пошвидше.
Хай Бог удалить з твого серця ваганння
Й дарує спасіння тобі й життя вічне.
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 1796 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Золотые зерна Истины - Людмила Солма 1) Экспериментальное аллегорическое стихотворение философского толка (смысла)
2) Часто гуляя с маленьким внуком на природе, во время дачного летнего отдыха: в ромашково-травяном изобилии вдоль небольшой родниково-холодной речушки или у поля, засеянного хлебом, в близлежащем лесу или у пруда, где резвятся беспечные стрекозы - мы ведем с ним неспешные беседы на самые разные, заданные его неиссякаемым детским любопытством, темы...
Поэзия : Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?
